|
Звичайно, життя — не папір, на якому можна написати і прочитати бажане. В зв’язку з цим відзначимо, що і в тривалій спортивній кар’єрі Макогона траплялися і випадкові помилки,і непродумані дії. Але вагоміше те, чого більше. А в Ігоря значно більше і житейської доброти, і професіоналізму в роботі. Мабуть, тому в правого захисника «Ниви» дуже багато друзів і прихильників його футбольного таланту. Сьогодні публікуємо невелике інтерв’ю з І. Макогоном з тим, щоб ближче познайомити любителів футболу з його життєвою позицією, його баченням тих чи інших проблем. — Ігоре, все твоє життя тісно переплелося з кіровоградським футболом, який нині представлений у вищій лізі, Місце в основі «Зірки» було закріплене за тобою, як земля за колгоспом, а ти приймаєш рішення залишити насиджене тепле містечко і переїжджаєш у незнайому Вінницю, Адже так? — Думаєте, мені було легко прийняти це рішення? Зовсім ні. Пам’ятаєте Івана Васильовича з відомого фільму, котрий сказав класичну фразу: «Меня терзают смутные сомненья». От і я не день-не два обдумував пропозицію головного тренера Олександра Іщенка щодо переїзду до Вінниці, радився з сім’єю, друзями. Поради були іноді цілком протилежними, але, як бачите, надягнув я футболку «Ниви» і поки що не шкодую. Що відіграло в моєму виборі головну роль? Три фактори: повага до наставника команди, в якого слова не розходяться з ділом; плани «Ниви» в сезоні 1997/98 років; коло друзів- футболістів, разом з якими уже проходив дистанцію від другої ліги до вищої. — Цікаво було б дізнатись, яку позицію в цьому питанні займала твоя сім’я. Адже, говорячи мовою шахістів, у вашому родинному колі була сильна фігура — твій тесть, котрий посідав пост мера Кіровограда. — Чого гріха таїти — всі були однозначно проти. Моє рішення сприймалось хворобливо і щоденно знаходився черговий «мінус», що підкреслював неправильність вибору. Але я стояв на своєму і спасибі моїй дружині, яка спочатку поступилась, а потім зрозуміла і підтримала мене. — Макогон у «Зірці» і Макогон у «Ниві» — це два різних спортсмени, дві різних людини чи ні? — Вважаю, що будь-який футболіст, котрий ставиться до своєї справи професійно, зобов’язаний з повною віддачею виконувати роботу в тому клубі, під прапором якого він виступає в даний момент. І місце народження, прописки та інші фактори тут ні при чому. Тому різниці не бачу. І в «Зірці », і в «Ниві» граю, як умію, в усякому разі викладаюсь на полі на всі сто відсотків. — Добре. Але чи всі свої кращі якості вдається тобі реалізувати під час календарного матчу? — Не знаю. З боку, як кажуть, видніше. Помилки, ясна річ, допускаю, без них не обходиться жоден футболіст, будь-яка людина. Без наших помилок не було б самої, гри, оскільки вона б втратила непередбачуваність, видовищність, сенс. А взагалі, це питання варто переадресувати нашим тренерам, керівникам, уболівальникам. їм давати оцінку моєї гри. їі виставляти мені «двійки» чи «п'ятірки». — Якою бачиться тобі наша команда на другому відрізку першості? — Більш, я б сказав згуртованою, цілеспрямованою, підготовленою. Мені, звичайно, можуть заперечити. Сказати — нема гри, Імпровізації, нестандартної краси. Можу частково погодитись, з великими застереженнями. Знаєте, у народі побутує фраза: «Не стій над душею». Вона таїть у собі глубокий психологічний підтекст. Наш психологічний підтекст - результат, в ім’я якого іноді доводиться жертвувати деякими компонентами гри. Наприкінці сезону нас, виконавців, той же любитель футболу спитає за результат, забувши про красиві комбінації того чи іншого матчу. Згодні? — Згоден. — Ось так. Давайте на речі дивитися реально. Адже недаром англійці кажуть: «Найбільш красиве в грі — це результат». — Це думка твоя чи всього колективу? — За всіх «розписуватись» не буду — у кожного свій двір. Але скажу відверто — живемо дружно і справу робимо спільно. І дай Бог, довести нам те, що розпочали, до переможного КІНЦЯ. — Друзі Ігоря Макогона? — Кращі друзі — моя сім’я. Дочка Настя — велика прихильниця татової професії, незважаючи на юний вік. Відчуваю себе перед нею в боргу, оскільки часу їй приділяю дуже мало, здебільшого докладаючись на бабусю. Олена практично завжди поруч, її сміливо зараховую до своїх активних уболівальниць. Знала вона на що йде, обираючи собі чоловіком футболіста, і, зізнаюсь, розділяє І підтримує всі складнощі моєї професії.Моїми друзями вважаю і весь колектив команди «Нива», який вирішує нині складне завдання. І якщо екзамен здамо з честю, думаю, у кожного з нас коло друзів буде ще ширшим.
Ігор Макогон - захисник. Народився 24.11.1969 року в Кіровограді. У футболі з семи років. Перший тренер - В.П. Капінус. Виступав за команди: ОКА (Одеса), «Поліграфтехніка» (Олександрія), «Кремінь» (Кременчук), «Зірка-НІБАС» (Кіровоград). Жонатий. Дружина - Олена, дочка - Настя (6 років). |
